Талановито
Нев’янучі спогади літа Надії Головачук
народна майстриня, вишивальниця, викладачка вже понад 20 років вишиває гладдю
«Я жодного дня не можу прожити, щоб не вишивати», – зізнається Надія Іванівна.
„Я дуже сподіваюся, що донька Анастасія стане згодом моєю послідовницею. Вже зараз у кожній картині є вишиті нею стібочки, – ділиться заслужена майстриня народної творчості України Надія Головачук. – Ще помітна дитяча рука, але їй це дуже подобається. Вона обов’язково навчиться. Там стільки секретів, які я розгадувала всі ці роки! Кому ж я їх передам, як не донечці!”.
Кожне полотно відіграє величезну роль у житті пані Головачук – не лише в часовому вимірі, над однією з картин вона працювала півтора роки, але й в духовному. Кожен букет, який вимальовується під її руками, це самовираження. Милуючись її творами, мимоволі згадуєш літнє сонечко, тепло, легенький вітерець. Такі її картини живі, здається, навіть відчувається запах зеленої трави та гомін бджіл.
„Треба, щоб було багато відтінків одного кольору. Тоді можна розпочинати роботу, – пояснює пані Надія. – Над останньою картиною з маками „Спалах” я працювала чотири місяці. Дуже хотіла її вишити. Я, взагалі, ні дня не можу, щоб не вишивати!”.
Надія Іванівна досить часто влаштовує виставки. І не лише в Хмельницькому, а й в Києві. Всі, хто колись бачив її роботи, не залишиться байдужим – в кожному стібочку світла енергетика майстрині.
Юлія СТАХАЛЬСЬКА.
Фото Євгена ДОРОФЄЄВА.