Перейти на нову версiю сайту

Ви знаходитися на архівному сайті Медіакорпорації "Є"

Тут зібрані матеріали з газет корпорації з грудня 2008 року по травень 2010.
Після 30 травня 2010 року сайт змінив дизайн і "переїхав" на домен ye.ua, а даний ресурс перестав оновлюватися.


Оскільки, оновлення сайту не відбувається, - пропонуємо відвідати сайт новин у Хмельницькому ye.ua
На новій версії сайту Медіакорпорації "Є" предствлені наступні розділи:
- Новини Хмельницького та Хмельницької області - найсвіжіша та найбільш актуальна інформація про події Хмельниччини
- Оголошення - об'яви хмельничан про нерухомість, роботу, авто-мото, бізнес, побут
- Блоги - блоги користувачів сайту та його журналістів
- SMS - цікаві події, скарги, зауваження хмельничан та жителів Хмельницької області

№13(1384) | 1 квітня 2010 р.

Не забудьте пожартувати!

Хочеш сміятися – смійся! Щоб потім не було запізно…

Привід для сміху має бути завжди – інакше життя проживеш, а згадати буде нічого. Так вважає старше покоління хмельничан


«Жити треба весело, сміючись іти по життю», – переконаний Петро Махнюк. Але більшості подолян чомусь не до сміху.
Чи є з чого нам нині сміятися – щирим, безтурботним сміхом, здатним розфарбовувати наше життя в найяскравіші фарби? Про це дізнавалися кореспонденти «Є Поділля».

Безтурботний вік? То чому ж не смішно?
Дорослі завжди вважають, що у них багато проблем, а от дитинство – таке безтурботне, що посміятися – саме час. Якраз радіти життю! А ось і ні. Малі діти стверджують, що їм рідко буває смішно. Погодьтеся, дивно почути від семилітньої дитини: „Я взагалі не сміюся, – каже знайомий хлопчина. – Хіба що коли чую якийсь дуже смішний анекдот”. Схоже, що наша малеча копіює „дорослу серйозність”. Наприклад, інший дванадцятирічний хлопчик вважає смішними анекдоти про тещу, хоча до одруження йому ще довго, і він достеменно навіть не знає, що таке «теща».
А от дошкільнята – діти ще унікальніші. Наприклад, діти п’яти-шести років вважають смішними ситуації, коли комусь боляче. Маленький п’ятирічний Данилко розповідав, що сміявся до сліз, коли тато вхопив гарячу каструлю голими руками і обпікся. Випадки, коли дітей веселить те, що крокодил з’їв жабу (хоча вона таки вистрибнула), або кіт проковтнув бджолу, а та його вжалила, й тварина металася по дворі, як ошпарена, переважають будь-які інші ситуації.
А от з тих діток, які, попри все, таки сміються з мультфільмів, більшість назвали американський мультик „Том і Джері”. Хоча і в цьому діснеєвському шедеврі відшукати доброту також складно. І навіть психологи стверджуюють, що сучасні мультфільми „виховують” малюків жорстокими, ворожими та нездатними на ніжні почуття.
Із кількох десятків дітей, з якими вдалося поспілкуватися, лише одного чотирирічного Тимура розсмішив клоун. Взагалі, на питання: „Згадайте, коли нещодавно ви сміялися?”, діти чомусь довго думали. І у березні виявилися „свіжими” історії з торішньої поїздки на море. 
Куди ж поділося дитинство? І чому новому поколінню українців так рідко буває весело?

Молодь сміється над... політиками
Як виявилося, проблеми зі щирим сміхом, не обминули й молодь. Більшість молодих людей на питання “Над чим ви смієтеся?” однозначної відповіді не знаходять. Багато просто відповідають, що все залежить від ситуації. “Іноді старий анекдот викликає бурхливу реакцію, коли в тебе гарний настрій. А іноді навіть найсмішніша комедія не викликає жодної усмішки, коли ти думаєш, як прогодувати сім’ю, заплатити за квартиру тощо, – кажуть молоді респонденти. – Звісно, якщо ти молодий, перспективний, багато заробляєш, то такого питання не виникає. Але тоді постає проблема в іншому – великі гроші псують дружні стосунки, а від цього аж ніяк не до сміху”.
Втім, молодь зізнається, що іноді щиро посміятися дуже хочеться. І тут на допомогу приходять… старі радянські комедії на кшталт “Кавказька полонянка”, “Нові пригоди Шурика”, “Іван Васильович змінює професію” та ще багато-багато комедій, на яких виросли наші батьки. «Сьогоднішні» фільми такий добрий сміх не часто викликають.
А ще молоді люди майже одноголосно визначилися, що наші політики чимось нагадують клоунів. Але якщо мета клоуна – розсмішити дитину та залишити гарні враження та позитивний настрій, то перипетії наших політиків, їхні сміхотворні промови, окрім гіркої усмішки, нічого на обличчі та в душі не викликають.

 Старість – не радість
Але час від часу сміятися треба й людям старшого покоління. Бо яке ж воно – життя – без сміху? Саме такої думки притримуються мешканці Хмельницького геріатричного пансіонату для ветеранів війни і праці, до котрих ми завітали, щоб дізнатися: що ж це таке мудрий сміх? І над чим сміється старше покоління? 
«Ми, можливо, вже не регочемо так, як це було в молодості, але посміятися та порадіти – любимо, – погоджуються хором пенсіонери. – Здебільшого, радіємо, коли бачимо, як ростуть наші діти, внуки. Радіємо їхнім успіхам. Шкода, що сміятися нині особливо ні з чого. Життя таке у старих – не смішне, не веселе…»
Петро Махнюк, мешканець пансіонату, в молодості був ще тим веселуном. І нині при нагоді посміятися любить. Й навіть позалицятися не проти, та тільки бабусі-сусідки, як він каже, надто серйозні, частенько йому дають відкоша. «А жити треба весело, сміючись іти по життю, – впевнений пенсіонер. – І над собою не гріх посміятися. От я завжди регочу, коли пригадую випадок з життя. Іду собі якось – молодий, гарний Проскурівською, розглядаюся довкола. Аж глянь – назустріч красуня, аж очі сліпить. І так я на неї задивився, що трісь – і з усього розмаху в стовпа! Аж зірки в очах! А красуня собі посміялася і попливла, мов пава, далі. Довго мені гуля боліла, але я сам із себе сміявся. І нині сміюся».
«Ми вже своє відсміялися…» Так гірко звучить чи не з кожних вуст літніх людей. І гумор сучасний – не той, що був раніше. Життя теж не те. То з чого ж сміятися? «Це з нас, бідних пенсіонерів, сміються, – впевнений Петро Махнюк. – Чубляться там, у парламенті, то їм і смішно, а нам – не смішно від такого життя. Хоча, кожен день – то своєрідна радість. Прожив – і радій з того. І смійся з самого себе, бо більше вже ні з чого. А як був молодим – ото любив пореготати. Радісно тоді було. Так що смійтеся і ви, поки молоді, бо на схилі літ – від сміху – одні сльози».
Що ж, можливо, нам таки варто прислухатися до цих мудрих порад.

Ірина ОЛІЙНИК, Юлія СТАХАЛЬСЬКА, Леся БОРОВЕЦЬ.
Фото Сергія ПРИЩЕПИ.