Рідний край
Говіркі Блакитні озера Хмельниччини
Спершу вузька дорога гостинно поринає у насичену зелень сосен, припрошуючи зануритись у наповнену пахощами живиці й грибів глибінь лісу. А далі, змінюючись галявинами та просіками, вона біжить назустріч картатій полотнині рудувато-коричневих соснових і білих березових деревостанів, які гніздять на своїх верхів’ях крикливе птаство й слухають давні пісні неба та вітру. І ось раптом за черговим примхливим поворотом дороги погляд захоплено зупиняється на широкому плесі озера незвично блакитного кольору говіркої води, гармонійно вписаного в довершену картину краєвиду лісового масиву. Це не цитата з туристичного рекламного буклета, яка описує далекі від нас куточки природи. Це – Хмельниччина, Славутський район, місцина під назвою «Блакитні озера». В минулому – кар’єри, де видобували пісок, в результаті чого утворився каскад штучних озер - унікальний природний комплекс для відпочинку туристів.
Цю місцевість називають «Блакитними озерами» тому, що в цьому лісі приблизно 16 озер. Це місце останнім часом стало дуже популярним, тому влітку в глибинці, в лісі біля села Комарівка Хмельницької області в гарну погоду людно, як на морському пляжі. Озера глибокі, з чистою й прозорою водою – через піщане дно й велику кількість артезіанських джерел, які піднімають на поверхню льодовикову воду докембрійського періоду. Водяться щука, короп, червоноперка, карась, лин, окунь, рідкісні блакитні раки. Зустрічаються дикі качки, лебеді. За радянських часів на березі одного з Блакитних озер силами розташованої неподалік Хмельницької АЕС почали зводити корпус піонерського табору та бази відпочинку, які так і залишилися недобудованими.