Ви знаходитися на архівному сайті Медіакорпорації "Є"
Тут зібрані матеріали з газет корпорації з грудня 2008 року по травень 2010.
Після 30 травня 2010 року сайт змінив дизайн і "переїхав" на домен ye.ua, а даний ресурс перестав оновлюватися.
Оскільки, оновлення сайту не відбувається, - пропонуємо відвідати сайт новин у Хмельницькому ye.ua
На новій версії сайту Медіакорпорації "Є" предствлені наступні розділи:
- Новини Хмельницького та Хмельницької області - найсвіжіша та найбільш актуальна інформація про події Хмельниччини
- Оголошення - об'яви хмельничан про нерухомість, роботу, авто-мото, бізнес, побут
- Блоги - блоги користувачів сайту та його журналістів
- SMS - цікаві події, скарги, зауваження хмельничан та жителів Хмельницької області
№20(518) | 20 травня 2010 р.
Рідний край
Південний Буг називали Богом
Ріка – джерело життя, вона сильна, сильніша, ніж людина. Раніше їй поклонялися, її боялися і поважали, і вона відповідала людям прихильністю. А сучасні люди забули про те, що дає їм ця стихія. Тому, починаючи з 2009 року, кожної третьої суботи травня в Україні святкується День річки Південний Буг.Святкування цього дня має на меті привернути увагу громадськості до збереження водних ресурсів, біорізноманіття басейну річки та віддати належне значенню річки у житті українців. Основними проблемами річки Південний Буг сьогодні є її розораність при витоках, заболочення, засмічення, а також будівництво очисних споруд.
Довжина річки складає 806 км, вона бере початок на околицi села Холодець, що у Волочиському районi. Тут було велике озеро, яке люди нарекли Матiр Божа. Хмельниччинi належить верхiв’я рiчки завдовжки 120 кiлометрiв.
Це найбільша річка, яка тече винятково територією України. Протікає вона у Хмельницькій, Вінницькій, Кіровоградській та Миколаївській областях через зону лісостепу і степу.
Тут на поверхню виходить найдавніше в Україні геологічне утворення — Український кристалічний щит, завдяки якому Південний Буг відомий своїми порогами.
Перші спогади про Південний Буг пов’язані з іменем давньогрецького історика Геродота, який описав річку ще у V столітті до нашої ери.
У стародавнiх грекiв ця річка вiдома пiд назвою Гiпанiс. У лiтописах вiдома як Богь, Бьоугь, на картах XV-XVII столiть – Вод, Воп, а також Бокг.
Сучасна назва Бугу походить iз балтослов’янської мови i означає «усуваюся з дороги, утiкаю, вигинаюся, нахиляюся додолу».
Подiльський iсторик i етнограф Митрофан Симашкевич описує рiчку Пiвденний Буг, на берегах якої вперше була пролита кров на початку ХI столiття (1018 рiк) у битвi Великого Київського князя Ярослава із завойовниками. Ось що пишуть лiтописцi: «рiчка набула червоного кольору, змiшавшись із кров’ю убитих».
Ще у француза Ґійома Левассера де Боплана, який може вважатися засновником української картографії, вона зафіксована саме як Бог Руський. У нинішній Польщі й досі немає назв Західний та Південний Буг, але є Bug та Boh.
Краса Південного Бугу оспівана у багатьох піснях, про цю річку складено безліч легенд. Про неї писали Леся Українка та Михайло Коцюбинський.
Бог – так змістовно називали цю красиву річку наші предки – давні слов’яни. Мабуть, не просто так.
