№29(372) | 20-26 липня 2009 р.

Хмельницький варiант

Далі, Єрко і трохи Модильяні.

Загадковий настрій запанує в тій оселі, куди потрапить дзеркало Сергія Дубовика «Таємниця». Зачинені трельяжні стулки утворюють замкову шпарину. Ось чому, побачивши своє віддзеркалення, гостро відчуваєш паралельну реальність, спроектовану уявою і створену майстерністю автора. Занурюєшся в його Задзеркалля з непереборним бажанням розгадати цей застиглий в дереві ребус. Образність митця – це радість торкатися поглядом його дивовижних творчих площин, у яких живе і дихає дух символізму. Сильні враження від класичних творів імпресіоністів та сюрреалістів свого часу спрямували творчу енергію Сергія в русло невгамовного пошуку в живописі. Його дерев'яні інсталяції назвати суто живописом буде замало. Авторська техніка Сергія Дубовика – це еклектична суміш жанрів, виконана у старовинній техніці левкасу. Особлива обробка деревини, ретельний підбір та ґрунтування дошки, притаманні переважно іконопису, наближають глядача до таїнства створення міфу на дошці. Металеві деталі довершують композиції і підсилюють ефект занурення у стародавні часи. Вкриті іржею підкови, сріблясті дзвіночки, імітовані старовинні замкові клямки, коліщата з годинникових механізмів, скоцюрблені цвяхи є важливими нюансами рівноваги композицій.

Не варто шукати в роботах Сергія Дубовика умиротворення. Він кидає виклик не лише статичним правилам композиції, вибудовуванням якої, до речі, митець володіє бездоганно, а й колористиці. Йому вдається відшукати той невагомий баланс між агресією протилежності кольорів та витонченістю сучасного сюру. Автор і не замислюється над тим, що створює його уява. Він лише творить гармонію з дедалі більших протилежностей, відшукує й відтворює золотий перетин у пропорціях композицій.

Динамічна й контрастна авторська манера Сергія Дубовика намагається випередити час. Адже в його роботах гармонійно співіснують сюрреалізм Сальвадора Далі, вишукана ілюстративно-графічна деталізація Владислава Єрка та майже інфантильна вразливість Амедео Модильяні.

Складається враження, що з роботи в роботу, з левкаса в левкас, з полотна в полотно дефілює одна й та сама гордовита панна. Уособлення жінки, її символ. Жінка-вамп, жінка-мисливиця, жінка-відьма, жінка-гетера. Ця градація чітко відчувається, коли з серії робіт під спільною назвою “Знаки Зодіаку” око глядача натрапляє на серію “Вагітних”. Ось вона – модель Всесвіту від Сергія Дубовика: приборкання норовливої за будь-якої умови.

Сергій Дубовик не опоетизовує жінку. Він її препарує і викриває, водночас щільно загортаючи в епатажну обгортку загадковості. Кожна з композицій вибудовується на нисхідних і висхідних лініях, перетин яких настирливо видає один і той самий результат майже всюди: незмінно велике око сережки, що є навмисною похибкою автора. Саме це око зір сприймає як око на умовному тлі обличчя. Обличчя, якого немає. Безликі створіння з навмисно викривленою анатомічною пластикою, підкреслена гіперболіза-ція пріоритетів у будові і поставі тіла – сюрреалістична спотвореність істоти, яку автор боготворить до нестямного прояву естетичності. І саме в цій естетичній потворності відчувається апофеоз полярності двох сильних людських почуттів, які зустрілися на еклектичному перетині жанрів та утворили диво по-дубовиковськи. Апофеоз кохання й ненависті. Спроба дістатися денця жіночої загадковості. Без розголошення таємниці. 

Шукайте і ви диво, яке узрів Сергій Дубовик, на виставці його творчих робіт у музеї історії міста Хмельницького, що на вул. Проскурівській, 30 в обласному центрі. Приємних вражень!

Яна ВАРТА.

Фото автора.

Сьогодні
в номері:

Далі, Єрко і трохи Модильяні.

Клубні новини

Патрісія Каас: “Менi не довелося з кимось спати заради того, щоб стати вiдомою”

Анастасiя Заворотнюк: «Здається, я нарешті знайшла своє щастя!»