№11(407) | 22 березня 2010 р.

Як фанера… над Ванкувером

У Канаді завершилися зимові Олімпійські ігри. Українцям не вдалося здобути жодної нагороди, хоча сподівань було багато. Чому ж так сталося, аналізував «Є! Теленавігатор».

86 церемоній нагородження переможців та призерів,  615 вручених медалей,  3,5 мільярда телеглядачів… Все це вже історія XXI зимових Олімпійських ігор, які завершилися в канадському Ванкувері. Як, власне, і те,  що жоден із українських спортсменів не здобув жодної нагороди. Хоча подібне вже траплялося – в 2002 році у Солт-Лейк-Сіті. До речі, теж на американському континенті. Однак навряд чи це стало причиною того, що Україна в графі медалей  має «нуль»…

НАША  КАТЯ  –  МОЛОДЕЦЬ

І хоч хмельничанка Катерина Григоренко в лижних гонках «зірок» із канадського неба не нахапала, але й в лижню «обличчям не впала». Як фінансують, так і виступила. Приблизно так можна охарактеризувати виступ хмельничанки на Олімпіаді-2010. Та й сама вона в одному з інтерв’ю сказала, що з таким ставленням чиновників в Україні до лижного спорту кращих результатів не слід очікувати. Катерина ж найкраще пробігла марафонську дистанцію на 30 кілометрів із масовим стартом, в якій посіла 27 місце. Хтось може дорікнути, що місце в тридцятці це – не досягнення, але ми одразу хочемо стати на захист. Спробуйте позмагатися з норвежцями, фінами, шведами, росіянами чи німцями, в яких голова не болить від запитання: «Де взяти лижі?». У наших же спортсменів голівонька «розколюється» від багатьох питань – від лиж до тренувальної бази. Тому 27 місце Катерини Григоренко – це, мабуть, максимум, що вона могла продемонструвати за нинішніх умов. Молодець, Катю!

ЧОТИРИРІЧНИЙ  ЦИКЛ

Саме стільки має тривати підготовка усіх спортсменів до Олімпіади. Але ж не в Україні. Звісно, всі працюють на майбутні ігри, ось тільки фінансують спортсменів належним чином, як правило, перед самими стартами. Уявіть собі, що три роки хлопці та дівчата ходять у пошуках копійчини, щоб виїхати на міжнародні змагання, а потім за рік до Олімпіади їм дають немалі гроші, за які вимагають результат. Мовляв: «Ми ж вам все дали! Відпрацьовуйте!». Ось вам і результат, до прикладу, в біатлоні. Тут були справжні сподівання на нагороди, як у чоловіків, так і в жінок. У підсумку ж не здобули жодної. І, переконаний, що неабияку роль в цій ситуації зіграла людська психологія. Перспективні не один рік сестри Семеренко так настріляли «по горобцях», що бралися за голови не лише тренери, а й вболівальники. Власне, і чоловіки стрілялись «в молоко», а тому не доїжджали до подіуму. І що маємо? Найкращий результат з усіх українських спортсменів в біатлоністів. А саме в Андрія Дериземлі, який був п’ятим у спринті.

НЕ  ЗИМОВА  КРАЇНА?

Іноді здається, що ми африканці. Карпат у нас немає, і снігу ми не бачимо… Ну, хіба це нормально, коли українські саночники проводять чемпіонат України в Прибалтиці?  Чому? Бо в нас траси немає! А потім, вже після Олімпіади, дехто із чиновників каже: «Так, мабуть, ми не зимова країна, бо літні Олімпіади нам вдаються краще». І це найпростіший спосіб пошуку причини невдалого виступу спорт-сменів у Ванкувері. Ніхто ж не зізнається в тому, що в нас немає ні коштів, ні бажання будувати льодові палаци, біатлонні стадіони, траси для скелетону та бобслею тощо. Не зізнаються й в тому, що фінансують спортсменів найгірше в Європі, а потім вимагають – найбільше. Простіше ж сказати: «Ми не зимова країна», бо у Ванкувері «пролетіли, як фанера над Парижем». Попереду ж Сочі…

Олександр НІКІТІН.

Сьогодні
в номері:

Сергій Костецький мріє співати

У Хмельницькому виступить легендарна Ніно Катамадзе

Гурт «Марсель» знову відзняв кліп

«Умовним українцям» все по цимбалах

Фатіма Чергіндзія отримала обласну премію ім. Т.Г. Шевченка

Хмельничани «поб'ються» за рідне місто

Як фанера… над Ванкувером