Ви знаходитися на архівному сайті Медіакорпорації "Є"
Тут зібрані матеріали з газет корпорації з грудня 2008 року по травень 2010.
Після 30 травня 2010 року сайт змінив дизайн і "переїхав" на домен ye.ua, а даний ресурс перестав оновлюватися.
Оскільки, оновлення сайту не відбувається, - пропонуємо відвідати сайт новин у Хмельницькому ye.ua
На новій версії сайту Медіакорпорації "Є" предствлені наступні розділи:
- Новини Хмельницького та Хмельницької області - найсвіжіша та найбільш актуальна інформація про події Хмельниччини
- Оголошення - об'яви хмельничан про нерухомість, роботу, авто-мото, бізнес, побут
- Блоги - блоги користувачів сайту та його журналістів
- SMS - цікаві події, скарги, зауваження хмельничан та жителів Хмельницької області
№12(408) | 29 березня 2010 р.
«Хочеться, щоб люди посміхалися»
Його показують по телевізору 4 рази на день. Ні, ні, він не супер-пупер зірка, а тим паче, ніякий не злочинець. Він просто телеведучий на каналі «Поділля-центр».Про зустріч із ним я домовилась телефоном. Прийшла у призначенний час і місце. Зустрів мене він у шикарному чорному костюмі, білій сорочці і модній краватці. «Нічого собі, - подумла я, - такий собі Джеймс Бонд!». Але з перших же слів розмови із Антоном Довлатовим (так звуть героя мого інтрерв’ю) я зрозуміла, що насправді це його не повсякденний одяг. Саме після нашої зустрічі він збирався на вечірку з нагоди Жіночого свята, де буде ведучим.
Довідка:
Антон Довлатов, телеведучий програм «Подільська панорама» та «Молодіжна лінія» ХОДТРК «Поділля-центр», шоумен, співак дуету «R&D». Народився 31.10.1986 року у Магдебурзі (Німеччина). У трирічному віці разом із сім’єю переїхав жити в Україну на Хмельниччину. Закінчив він Хмельницьку Міжрегіональну академію управління персоналом (МАУП). За фахом - юрист.
«Як я потрапив на телебачення»
Чому ж ти тоді пішов звідти?
Пішов через одну лише причину: закриття радіостанції. На той період це було 103. 6 FM ( «Доросле радіо»).
Як так сталося, що ти потрапив на телебачення?
Саме на той момент відкривалося наше славнозвісне ТСЦ «Поділля». Я просто приїхав підтримати свою подругу, яка виступала у той день. Організатори запросили провести цей захід відомого шоумена та телеведучого Ігоря Кондратюка. Як з’ясувалось, він затримувався аж на три години. Тобто потрібно було комусь три години працювати із публікою: розважити її. І тоді мене просто вивели на сцену і дали у руки мікрофон. Це було моє «бойове хрещення» на заходах такого масштабу. Усе це дійство знімав телеканал «Поділля-центр». Олена Дмитрівна Павлюк (заступник генерального директора по телебаченню ХОДТРК «Поділля-центр») та й уся знімальна група позитивно оцінила мою роботу. Я замислився над тим, а чи не спробувати себе у теле-ефірі у якості ведучого. Думки перейшли у площину реальності, і ось уже протягом трьох років я працюю на телебаченні.
Як мама із татом ставляться до того, що тепер тебе можна спостерігати кожного дня на блакитному екрані?
Як на мене, то абсолютно нормальне. По-перше, їм приємно. Можливо, вони цього не так демонструють, але як там не було б, та їх постійно запитують чи то не їхній малий красується на екрані телевізора. Я бачу, що батькам подобається розповідати про мене. Це тішить і мене. Вони гордяться своїм сином.
«Як я Київ підкоряв»
Те, про що я тобі зараз розповім, мало хто знає. Це мій маленький секрет. Разом із Андрієм Романіді (фіналіст телепроекту «Шанс», співак, шоумен, прим. автора) ми їздили спробувати себе на «Меню-ТБ» у Києві. Це був кастинг на роль ведучих передачі «Між нами, хлопцями», основна тематика якої - кулінарією. Три тижні поспіль ми там працювали. Про це тут ніхто й гадки не мав. Та невдовзі цей проект закрили. Коли ми повернулись у Хмельницький, я був щасливий з того, що у мене вистачило клепки не звільнитися із «Поділля центр».
Мені відомо, що ти пробував зніматись у кіно, але щось там не склалось. Розповіси про це?
Була така справа. Це фільм «О, щасливчик». Знімав цю кінострічку режисер Едуард Паррі. Відзнявшись повних одинадцять днів, лише у трьох епізодах я з’являвся у фільмі. А усе через те, що відзняли набагато більше кадрів, ніж повинні були. Тому й довелося скорочувати кількість годин утричі. Максимально залишалися кадри, де були відомі актори: Володимир Меньшов, Армен Джигарханян, Олексій Панін, гурт «Ума Турман», Ольга Полякова (Поля) - російська актриса, яка знімалася у фільмі «Нульовий кілометр» та інші. У мене ж була невеличка роль начальника цеху на одній із фірм.
«Хочеться аби люди посміхалися…»
На сьогодні ти шоумен, ведучий новин та «Молодіжної лінії». Це різні напрямки, своєрідне перевтілення від образу до образу. Не набридає змінюватися чи навпаки стимулює до пошуку щось новенького?
Знаєш, у кожному із цих образів – величезна частка мене. Я, сам по собі, - постійно різний. Здебільшого, - веселий. Навіть у новинах я посміхаюсь. При чому, коли це абсолютно не потрібно. Але справжнє обличчя нікуди не дінеш (посміхається, прим. автора) . Мені подобається позитивний настрій.
На сцені я такий, який я є. У «Молодіжній лінії», знову ж таки, такий, який я є. У новинах, можливо, дещо намагаюсь втиснути себе у більш серйозні рамки, виглядати трохи соліднішим.
Телебачення – це цілий механізм. Підготовка передачі складається із різних етапів: пошуки героя, зйомка сюжетів, монтаж, безпосередня робота у кадрі та ін. На якому етапі тобі найцікавіше?
Найважливіше та найцікавіше для мене – це спілкування із людьми. Жива розмова у кадрі, найкраще – під час прямого ефіру, саме це мене приваблює.
У якому жанрі передачі хотілось би ще себе спробувати?
Комедійного жанру. У нас немає щось на кшталт прихованих камер. Але ж колись була купа таких програм. Й це було весело. Зараз же більше якихось талант-шоу. А так хочеться внести краплину гумору, побільше позитиву. Сьогодні, на жаль, усе настільки сіро та буденно. Хочеться, щоб люди посміхалися. Чому б і ні?
А чи впізнають тебе на вулицях міста?
Чесно кажучи, я лише протягом останнього тижня зрозумів, що мене впізнають на вулицях. Напевно, це можна співставити із тим, що я постійно пересуваюся автомобілем (посміхається, прим. автора). Лише останній тиждень я зранку йду на роботу пішки і в обідню перерву йду кудись, а лише ввечері машиною. І саме оцих півдня я бачу, що люди на мене оглядаються. Найбільше – молодь. А старші люди вже підходять, вітаються, щось приємне говорять. Інколи буває, що стоїш на зупинці, а до тебе підійде якийсь чоловік, поспілкується із тобою, про життя розповість. І лише через певний час він згадує звідки мене знає та де бачив. Починає ніяковіти
«Я знайшов ту єдину і неповторну»
Чи сняться тобі сни?
Угу (прозвучало дещо інтригуючи). Останнім часом, це купа снів про СТБ ( з 5-го березня Антон Довлатов та Андрій Романіді беруть участь у проекті «Україна має талант», що транслює телеканал СТБ»). При чому дивно те, що раніше мені ніколи не снилось щось, що із чимось було пов’язане. Тільки потім думаєш до чого ця дурня.
Але, все ж таки, відсотків дев’яносто – це веселі сни. Це ті сни, після яких я прокидаюся із посмішкою на обличчі і перше враження у мене «О, дурний!» (посміхається, прим. автора). Це щось незрозуміле, щось неординарне, але приємне. Та, все одно, раз на місяць присниться якесь страхіття.
У дитинстві читав віршики на стільчиках?
Читав. Частенько. Я до цих пір згадую віршик, який розповідаю ще у три роки.
Банальне запитання для 23-річного хлопця, але чи є у тебе дівчина?
Ой, раніше, коли я ще працював у нічних клубах, питання, які стосувалися дівчат, для мене були проблематичними. Звичайно, уваги від протилежної статі було вдосталь, але от часу на цих дівчат не вистачало. Тому бачилися ми лише один раз на тиждень.
На сьогоднішній день я знайшов саме ту єдину та неповторну, той ідеал, якого я так потребував. Вона мене повністю розуміє, не діймає дзвінками та питаннями як ти, де ти, а чого ти сьогодні не прийдеш. Розуміння стовідсоткове. За це я її поважаю. Звати мою дівчину Іванна. До речі, 26 березня ми святкуватимемо нашу третю річницю стосунків.
«Ну, нормально» - це означає бомба у майбутньому»
Ой, це у мене тато. Критикує і одяг, і музику, хоча ніколи цим не цікавився із професійної точки зору, але знається на багатьох речах. Його два слова «Ну, нормально» - це означає бомба у майбутньому. Це якщо стосовно пісень. Загалом, він може вказати на твої недоліки, на недопрацювання. І ти розумієш, що його слова дійсно правдиві. Там, де він мовчить – значить це зроблено ідеально. Я намагаюсь прислухатися до його думки. Адже знаю, що навіть якщо тато не професіонал у тій чи іншій справі, у нього прекрасно розвинута інтуїція і смак.
Сьогодні ти окрім телебачення займаєшся іще музикою. У тебе із Андрієм Романіді гурт, який має назву «R&D». Якого стилю ваша музика?
Це щось наше власне, щось особисте, щось оригінальне. Це наш власний стиль «R&D». Адже це і поп, і рок, і реп, і фольк. Тематика пісень досить таки різна. Часто це не те, що я відчуваю, а те, що хочеться комусь почути.
А сам яку музику полюбляєш?
Немає щось одного. На даний момент у мене в телефоні звучить і «Бумбокс», і збірник російського репу, і «Океан Ельзи», і Міла Нітіч, і просто топові хіти. Єдине, що я не сприймаю, - це «хаус», «електрику».
Які асоціації у тебе викликають слова « телебачення», «музика» та «життя»?
Як не парадоксально, але для мене це праця та суцільний позитив.
Який типаж дівчат (жінок) тобі більше подобається?
Поділу, як такого, у мене немає. Мені подобаються розумні дівчата. Ті, з якими цікаво. Тому у більшості випадків я спілкуюся із старшими за себе дівчатами. А от які вони зовнішньо: брюнетки, блондинки – мені абсолютно все одно.
Березень – це місяць, коли оживає природа та розквітають жінки. Щоб ти хотів побажати цій прекрасній половині усієї планети?
Одні дівчата хочуть бути найрозумнішими, інші – найкрасивішими, але, як на мене, найголовніше – це бути єдиною. А коли ти єдина у чоловіка, тим більше у коханого чоловіка, тоді ти вже найкраща. Бажаю вам, дорогі дівчата та жінки, бути єдиними.