Ви знаходитися на архівному сайті Медіакорпорації "Є"
Тут зібрані матеріали з газет корпорації з грудня 2008 року по травень 2010.
Після 30 травня 2010 року сайт змінив дизайн і "переїхав" на домен ye.ua, а даний ресурс перестав оновлюватися.
Оскільки, оновлення сайту не відбувається, - пропонуємо відвідати сайт новин у Хмельницькому ye.ua
На новій версії сайту Медіакорпорації "Є" предствлені наступні розділи:
- Новини Хмельницького та Хмельницької області - найсвіжіша та найбільш актуальна інформація про події Хмельниччини
- Оголошення - об'яви хмельничан про нерухомість, роботу, авто-мото, бізнес, побут
- Блоги - блоги користувачів сайту та його журналістів
- SMS - цікаві події, скарги, зауваження хмельничан та жителів Хмельницької області
№14(410) | 12 квітня 2010 р.
Світлана Лобода: „Мрію зніматися у великому кіно”
Світлана Лобода – енергійна і амбітна. У свої 26 років вона встигла піднятися до вершин шоу-бізнесу України та Росії. Ми зустрілися із цією співачкою та поговорили про її дитинство, нові пісні та про те, що приховувала Світлана довгі роки.
„П’ятірки в школі отримувала за гарні очі”
– Світлано, ми знаємо, що Ви киянка. А звідки родом Ваші батьки?
– Тато народився в Печерському районі Києва, жив там до того моменту, поки в його житті не з'явилася мама. Моя мама з міста Ірпінь, що за 30 км від Києва. Батьки звели там будинок, і зараз моя сім'я – тато, мама і 18-річна сестра, живуть в Ірпіні. Я часто приїжджаю до них у гості, це єдине місце, де мені затишно і де я міцно сплю.
– Як Вас виховували батьки?
– Дуже дисципліновано. Тато за цим стежив. Батьки дали мені хорошу освіту та виховання. Учили, передусім, справедливо ставитися до людей. За це я їм дуже вдячна. Мама з татом були суворими, але ніколи не піднімали на мене руки. Завжди пояснювали, що добре, а що погано.
– У шкільні роки, коли Вам було років 13-14, якою дівчинкою Ви були? Ви якось виділялися в класі?
– Я була старостою, головнокомандувачем в класі, тією людиною, яка керує усіма процесами.
– Як Ви вчилися?
– Я була хорошисткою, закінчила школу з двома четвірками. Але п'ятірки не усі були заслуженими, отримувала їх і за красиві оченята також. Я багато гастролювала з хором. Дев'ять років вчилася у музичній школі з класу „Фортепіано, академічне диригування, вокал".
„Головні перемоги у нас ще попереду”
– Коли Ви відчули, що будете співачкою?
– З дитинства. Мої батьки бачили, що я завжди хотіла знаходитися в центрі уваги: я читала нашим родичам байки і вірші, любила співати пісні, під домашні свята підбирала репертуар і влаштовувала міні-концерти для рідних.
– Потім, перед "ВІА-Грою", Ви співали в мюзиклі "Екватор". Чому тоді цей проект не мав успіху?
– Були інші часи, не було можливості спонсорувати та вкладати гроші у свій проект. Якби мюзикл існував зараз з тими ж артистами, які були раніше, думаю, міг би бути великий успіх. Вони тоді були нікому не відомими, а зараз стали артистами першого ешелону: Тіна Кароль, Вася Бондарчук, Василь Лазарович, який мав їхати на "Євробачення", "Quest Pistols". Але не факт, що Україна взагалі готова до мюзиклів.
– Ваш останній кліп "Жити легко". Там Ви з'явилися в образі 120-кілограмової товстулі, яка після виступу на "Євробаченні" впала в депресію, тільки їсть і дивиться телевізор. Чи не був цей кліп спробою довести до абсурду ситуацію з вашим виступом на конкурсі, щоб поставити на цьому крапку?
– А хто каже про поразку? Ми виступили гідно. Оцінка – це усього лише політика. Але кроки, зроблені нашою командою, були значними, сміливими, ми доклали величезних зусиль і вклали усю душу, щоб виступити на високому професійному рівні. Це приголомшливий досвід для нас, адже середній вік усієї нашої команди – 24 роки, і головні перемоги у нас ще попереду.
А кліп – це трохи самоіронії, адже, як без посмішки жити? У кліпі "Жити – легко" є головна думка – незалежно від ситуації, завжди йти вперед.
– Коли можна буде почути пісню Світлани Лободи українською мовою?
– Я добре спілкуюся українською, але мені подобається співати російською, тому що я думаю цією мовою. Як тільки я зрозумію, що мені органічно співається пісня українською, я її заспіваю. Але я поки до цього не готова. До цього треба прийти. Не можу я співати на замовлення.
„До своєї роботи ставлюся, як до творчості”
– Ви свого часу виступали в Харкові, Дніпропетровську й інших великих містах України під псевдонімом „Алісія Горн” і казали, що Ви – відома європейська співачка. Ви не вважаєте, що це було не правильно?
– Придумала це тільки для того, щоб заробляти гроші. Звичайно, це не правильно, але я тоді була занадто юною. У мене на той момент був підписаний контракт з гуртом "Каппуччіно", у якого близько чотирьох місяців не було концертів. За контрактом я не мала права ніде працювати, а мені жити не було за що. І щоб себе утримувати, я вигадала цю авантюру.
– Як зараз почуваються українські виконавці у фінансовому плані?
– Відчувається, що люди бережуть свої гроші, економлять. Корпоративи залишилися, але їх стало менше, ніж було раніше. Замовники вважають за краще запрошувати артистів-початківців, у яких менші гонорари. Більший акцент на касових концертах. Думаю, пік кризи був восени, зараз набагато легше.
– Ви в Росії зараз також працюєте?
– Так, зараз я живу на дві країни. У Росії в мене вже є команда, яку я нещодавно запросила на роботу. Трохи важко через перельоти, але нічого, впораємося.
В цілому, моя робота починається з творчості, і ставлюся я до неї, як до творчості, а не як до заробляння грошей. Гроші потрібні для того, щоб існувати, щоб було комфортно. Але в основному я прагну не до цього. Я хочу розвиватися…
„Коли мені погано, я займаюся йогою”
– Ви людина, яка хоче розвивати нові проекти. Яка ще сфера Ваших амбіцій?
– У мене мрія – зніматися у великому кіно з хорошим режисером. Поки що пропонують мені ролі в серіалах. Але мені це не цікаво. Чекаю свого часу.
Крім того, я сама організувала і керую своєю компанією під назвою "Лобода-мьюзік". Цій компанії належать усі права на пісні, на які у мене підписаний контракт. Вона збирає дивіденди за мої пісні, за мою творчість, за одяг „Fuck n Macho” – колекцію одягу, що була створена два роки тому після кліпу "Не мачо”. Думка про це випадково виникла у Алана Бадоєва, він мені її підкинув. Головна ідея – це дотепний слоган, трикотажні майки, футболки, потім з'явилися сукні, на яких є якийсь зухвалий вислів, що привертає увагу молодих, амбітних та норовливих людей. Колекція настільки успішно пішла, що ми через чотири місяці на виручені гроші зняли кліп "За що?", у якому я виступила ще й режисером. Кліпмейкер Алан Бадоєв прийняв мою ідею, ми її розвивали і допрацьовували на майданчику.
– В одному з інтерв'ю Ви казали, що на холодильник у своїй квартирі прикріплюєте аркушики паперу, на яких пишете свої бажання і прагнення. Розкажіть про деякі з них.
– Навчитися айкідо – зараз я цим займаюся. Стрибнути з парашутом – поки не наважуюся на це. Я займалася дайвінгом, проте ніяк не могла ризикнути пірнути під воду вночі. Але останнє пірнання в Індійському океані вночі було моїм досягненням. Я пірнала на 15 метрів, це дуже глибоко. Було страшно, боліли вуха, але я це зробила, моя мрія здійснилася. Також моє хобі – кінний спорт. А ще мені дуже подобається скелелазіння, я б повчилася цьому, але поки про це тільки думаю. На те, щоб навчитися, треба виділити багато часу, якого у мене поки немає. Також мені дуже подобається серфінг, його я б теж освоїла. Цього року уперше стала на лижі й зрозуміла, що "ух", ганяти горами – це дуже захоплююче.
– Риса характеру, яка Вам в собі подобається, і риса, яка Вас дратує?
– Мені подобається працездатність. Не подобається поспіх в житті. Дуже поспішаю жити, усе швидко зробити, хочу, щоб усе було сьогодні. А на все має бути свій час. Це виливається в метушливість. Я намагаюся усе прискорювати, а людям, які зі мною працюють, важко, тому що у них внутрішній графік і спосіб життя інші.
– Що Ви робите, коли Вам погано?
– Пишу пісні, слухаю музику, займаюся йогою, медитую.
– Ви разом з іншими українськими зірками закликаєте людей кидати курити. А самі ніколи не курили?
– Ніколи. І відучаю курити усю свою команду. У мене це успішно виходить. Я вважаю, що куріння – це дуже шкідливо для здоров'я. Дуже правильно, коли у ресторанах є дві зони – для тих, хто палить, і для тих, хто не палить, тому що хтось хоче себе труїти, а іншим від цього немає чого страждати. Може, з часом взагалі заборонять курити в ресторанах і громад-ських місцях. Це було б класно для усіх.
Підготувала Марина ЗАРІЧНА.
