№2(398) | 18 січня 2010 р.

Поділля мистецьке

Через терни до зірок

йшла мистецька еліта Хмельниччини, аби здобути звання заслужених

Почесні звання для більшості із нагороджених працівників культури Хмельниччини стали несподіванкою, адже працюють вони не заради пафосу, а за покликом душі)

 Своїми секретами професійного успіху ми попросили поділитися митців, котрі нещодавно отримали почесні звання. І виявилися, що до відзнак вони усі пройшли чималий шлях.

 

Людмила Голуб, заслужена артистка України, солістка хору академічного ансамблю пісні і танцю “Козаки Поділля”:

“Звання “заслуженої” не змінило мене як людину та ніяк не вплинуло на моє життя. Мою кандидатуру неодноразово висували на це звання, але часи були не ті, та й обставини складалися не на мою користь.

Сама я хмельничанка. Після школи навчалася у студії при хорі імені Верьовки. Після закінчення навчання повернулася додому та пройшла прослуховування в ансамблі “Подолянка”, який згодом трансформувався в “Козаки Поділля”, де я працюю вже близько 30 років. За весь період ми об’їздили чимало країн, у тому числі весь Радянський Союз, майже всю Європу (Франція, Бельгія, Іспанія, Португалія тощо). А ще наш хор єдиний, хто представляв Україну на фестивалі Радянського Союзу, який проводився в Індії у 1978 році”.

 

Леонід Шерстенюк, заслужений артист України, член Національної спілки художників України:

“Художники мало говорять, вони більше спілкуються мовою пензля та фарб. Щодо творчості, то серйозно займатися мистецтвом я почав після закінчення у 1989 році Львівського інституту прикладного декоративного мистецтва (нині Львівська національна академія мистецтв), де отримав диплом “з відзнакою”. А у 1996 році почав займатися іконописом, сакральним малярством. Пишу, в основному, канонічні та творчі ікони, де використовую елементи українських символів та символіки – писанки, вишиванки, традиційні кольори. Іноді малюю етюди, портрети з натури. Вважаю себе патріотом своєї батьківщини”.

 

Надія Головачук, заслужений майстер народної творчості України, майстриня з художньої вишивки:

“За спеціальністю я вчитель початкових класів, закінчила Кам’янець-Подільський педагогічний інститут. Викладаю в Хмельницькій педагогічній академії трудове навчання. Вишивкою займаюся, скільки себе пам’ятаю. У житті перепробувала усі види вишивки та зупинилася на техніці “художня гладь”, яка вимагає чимало зусиль. Але я така людина – люблю долати труднощі. Полюбляю вишивати фрукти, а найбільше мені до вподоби квіти. Оформлення робіт вимагає багато часу. Щодо виставок, то плоди своєї праці виставляю рідко, бо вони усі під склом, та й треба постійно пильнувати їх, бо люди різні трапляються”.

 

Олександр Солєнцов, заслужений діяч мистецтв України, фотохудожник, голова обласного відділення Національної спілки фотохудожників України, член Міжнародної федерації фотомистецтв:

“Фотографією я займаюся вже понад 30 років. Ще з дитинства мріяв робити гарні знімки, тому мені до вподоби те, чим я зараз займаюся. А про мене більше можуть розповісти мої роботи”.

 

 Олена Єфімчук, заслужена артистка України, головний балетмейстер академічного ансамблю пісні і танцю “Козаки Поділля”.

Як розповідає сама артистка, танцювати мріяла з дитинства. Навчалася в Ленінградському інституті культури імені Крупської.

Згодом разом з чоловіком переїхала в Хмельницький і пішла працювати у танцювальний колектив “Подоляночка” в обласній філармонії. І вже майже 26 років працює в одному колективі.

“Починала з найнижчої категорії, згодом отримала сольні партії, - ділиться пані Єфімчук. – В принципі, я знайшла себе в класичних постановках!”.

Пані Олена каже, що до нового почесного звання “Заслужена артистка України” ніяк не може звикнути.

 

Раїса Патраманська, вишивальниця, заслужений майстер народної творчості.

“З голкою, мабуть, народилася, - каже вишивальниця. – ніхто мене не вчив, сама навчилася і вишивати, і шити, і в’язати, і малювати”.

Виставляє свої роботи пані Раїса 7 років. Навіть до неї додому приходять помилуватися вишивками.

“Коли отримала звання “заслуженої”, дуже багато було привітань, - розповідає Раїса Патраманська. – Навіть, в церкву приходжу, мене вітають. Мені здається, що за мене раді. Але, чи щось змінилося із присвоєнням звання, – не можу сказати. Я і моя робота не змінилися!”.

 

Леся БОРОВЕЦЬ, Юлія СТАХАЛЬСЬКА.

Сьогодні
в номері:

Через терни до зірок
йшла мистецька еліта Хмельниччини, аби здобути звання заслужених